Недавні археологічні знахідки підтверджують, що неандертальці були здатні добувати велику дичину, включаючи древніх слонів, у Європі понад 120 000 років тому. Відкриття, зосереджене навколо місця розкопок у Лехрингені, Німеччина, дозволяє давню загадку про стосунки між неандертальцями та мегафауною. Докази однозначно вказують на стратегічне полювання, а не випадкові зіткнення з цими масивними тваринами.
Відкриття 1948 року та невирішені питання
У 1948 році любителі-палеонтологи виявили останки прямозубого слона – одного з найбільших наземних ссавців Європи – разом із цілим дерев’яним списом. Хоча спис, безсумнівно, був виготовлений неандертальцями, залишався незрозумілим, чи вони активно полювали на слона чи присутність списа була випадковою. Протягом майже восьми десятиліть це питання залишалося відкритим.
Остаточні докази полювання неандертальців
Новий аналіз місця розкопок та скелетних останків надав переконливі докази. Дослідники виявили чіткі сліди від порізів на ребрах і хребцях слона, що вказують на навмисну обробку туші. Тварина, приблизно 30-річний самець, була систематично оброблена: неандертальці розкрили грудну клітку, щоб витягти нутрощі та отримати тисячі фунтів м’яса та жиру. Це підтверджує їхню здатність вбивати і використовувати велику дичину.
За межами слонів: різноманітна стратегія полювання
На місці також було виявлено останки вимерлого туру, стародавнього виду дикої худоби, що ще більше підтверджує мисливські навички неандертальців. Тури були грізними істотами, висотою майже 2 метри із широкими рогами, що робило їх складними цілями. Присутність останків як слонів, так і турів говорить про різноманітну стратегію полювання, яку застосовують неандертальці в Лехрингені.
Більш широкі наслідки
Поряд із мегафауною, на місці були виявлені останки дрібніших тварин, таких як черепахи, птиці та риби, а також рослинний матеріал. Це показує, що неандертальці не фокусувалися виключно на великій дичині, а використовували різноманітні ресурси. Дослідження демонструють, що неандертальці полювали з рівнем майстерності, який можна порівняти з ранніми Homo sapiens того ж періоду.
«Неандертальці неодноразово проводили тривалі періоди біля озера, переслідуючи різноманітні стратегії полювання», — пояснює Іво Верхейєн, біоархеолог, який брав участь у дослідженні. «Великі обсяги м’яса були важливими, але їм також був потрібний кістковий мозок і хутро».
Відкриття у Лехрингені — важливий внесок у наше розуміння культури неандертальців, використання інструментів та методів полювання. Це підтверджує, що неандертальці не просто виживали, а були вмілими мисливцями, здатними стратегічно переслідувати та переробляти величезну дичину, що кардинально змінює наше уявлення про їхні когнітивні та поведінкові здібності.
