Гренландські акули, серед хребетних, що живуть найдовше на Землі, мають надзвичайну здатність підтримувати функціональний зір навіть у старості, що потенційно відкриває підказки до уповільнення вікового погіршення зору у людей. Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, ставить під сумнів давню думку про те, що ці величезні багатовікові хижаки стають практично сліпими, демонструючи, що їхні очі залишаються адаптованими до умов слабкого освітлення навіть після майже 400 років життя.
Розвінчання традиційних вірувань
Десятиліттями вчені припускали, що гренландські акули страждають від значного погіршення зору через паразитарні інвазії, які часто поселяються в їхніх рогівках. Однак дослідники з Каліфорнійського університету в Ірвайні не виявили доказів дегенерації сітківки ока у акул старше 100 років. Це примітно, оскільки більшість хребетних відчувають прогресуюче погіршення зору з віком.
«З еволюційної точки зору, тіло не зберігає орган, який йому не потрібен», — пояснює Дорота Сковронська-Кравіч, один з авторів дослідження. Її команда спостерігала, як акули активно стежать за джерелами світла, доводячи, що їхні зорові системи залишаються функціональними, незважаючи на похилий вік.
Важливість для здоров’я людини
Виключне збереження зору у гренландських акул має потенційні наслідки для досліджень здоров’я людини. Вікова втрата зору є серйозною проблемою для старіючого населення світу, і розуміння того, як ці акули обходять типові дегенеративні процеси, може призвести до прориву в запобіганні або уповільненні подібних захворювань у людей.
Чому довголіття має значення
Довголіття гренландської акули вже є предметом інтенсивного наукового інтересу. Її повільний метаболізм і унікальні фізіологічні адаптації сприяють її екстремальній тривалості життя. Той факт, що її зорова система залишається функціональною протягом такого тривалого періоду, свідчить про наявність основних механізмів для підтримки здоров’я клітин і запобігання віковому погіршенню.
Майбутнє дослідження зору акул
Емілі Том, інший дослідник проекту, підкреслює невикористаний потенціал у вивченні довгоживучих видів, таких як гренландська акула. Дослідження вимагає подальшого вивчення біохімічних і генетичних факторів, які сприяють їх чудовій візуальній стабільності. Це може відкрити шлях до нових терапевтичних підходів, спрямованих на збереження зору у людей похилого віку.
Це відкриття підкреслює цінність вивчення екстремальних організмів у розкритті фундаментальних біологічних знань. Добре збережений зір гренландської акули після багатьох століть — це не просто дивина, а й потенційний ключ до розуміння та боротьби з віковою втратою кількості інших видів, включаючи наш власний.
