Нові дослідження показують, що комунікація кашалотів набагато складніша, ніж вважалося раніше. Якщо раніше вчені розглядали їхню вокалізації як прості ритмічні патерни — подібні до азбуки Морзе, — то недавнє дослідження, опубліковане в журналі Proceedings of the Royal Society B, розкриває існування складної системи «подібних до голосних» звуків, яка дзеркально відображає структуру людської мови.
Відкриття «китових голосних»
Кашалоти видають звуки, працюючи «фонічними губами», розташованими в носових проходах, створюючи виразні клацаючі патерни, відомі як коди. Історично дослідники фокусувалися майже виключно на ритмі та таймінгу цих клацань. Проте вчені з Project CETI (Cetacean Translation Initiative) виявили новий рівень складності: частотну структуру цих клацань.
Дослідження показало, що ці клацання містять різні форманти — специфічні частотні резонанси, що визначають звук. У людському мовленні саме форманти дозволяють нам відрізняти один голосний звук від іншого (наприклад, різницю між «а» та «і»).
Як кити маніпулюють звуком
Подібно до того, як люди змінюють форму рота і горла, щоб змінити голосні звуки, кашалоти, судячи з усього, маніпулюють структурою всередині свого носа, що називається дистальним повітряним мішком. Регулюючи цю структуру, можуть змінювати резонанс своїх клацань, фактично створюючи різні типи «голосних». Дослідники в розмовній формі назвали ці варіації «а-кодами» та «і-кодами».
Паттерни та складність
Найзначнішим відкриттям стало те, що ці звуки розподілені невипадково. Якби ці варіації були випадковими, вони мали майже ніякої комунікативної цінності. Натомість у ході дослідження було помічено навмисні, систематичні закономірності:
** Структуроване використання: ** певні ритмічні патерни використовують рівне співвідношення обох типів голосних, у той час як інші покладаються майже виключно на один з них.
* Варіації тривалості: подібно до деяких людських мов (наприклад, арабської), де довгота голосного може змінити значення слова, кашалоти, мабуть, варіюють тривалість своїх «і-кодів».
* Намір: наявність цих патернів дозволяє припустити, що кити активно контролюють свою вокалізації для передачі конкретної інформації.
Чому це важливо: нові горизонти морської біології
Це відкриття змінює наше уявлення про інтелект китоподібних. Якщо кашалоти використовують подібні голосні варіації для розширення свого «словникового запасу», це означає, що їхня здатність передавати складну інформацію значно вища, ніж ми думали раніше.
Хоча дослідники ще не розшифрували конкретні значення цих звуків, існування структурованої багатовимірної системи комунікації свідчить, що маємо справу з високорозвиненою формою «океанічного інтелекту».
Ці звуки здатні передавати більше інформації, ніж ми передбачали раніше. І я вважаю, що це само собою незаперечний факт». – Мейсон Янгблад, Університет Стоуні-Брук
Висновок
Виявивши подібні до голосних частотні патерни в клацаннях кашалотів, вчені стали на крок ближче до розуміння складної лінгвістичної системи, яка нагадує людську мову. Хоча точне значення цих звуків залишається загадкою, відкриття доводить, що спілкування китів — це складна, навмисна і глибоко нюансована мова.
