(Кіра дізнається про опік медузи і способи його лікування).
Ну, що ще можна робити біля моря, як не купатися? Дивні дорослі, вони зовсім цього не розуміють. Тато вже який день спить на лежаку біля моря, а мама взагалі поїхала на екскурсію. Сказала татові:
— Ти як хочеш, а я не можу цілий тиждень біля моря лежати.
— Не тиждень, а четвертий день, — поправив її тато.
— А обіцяв лише три дні лежати.
— Обіцяв, — погодився тато, — але машин на сьогодні немає. Тільки завтра будуть. Тоді і поїдемо.
— Ні, — обурилася мама. – Я не для того сюди їхала, щоб біля моря спати. Я і на дачі могла поспати.
— На дачі немає морського повітря, а він корисний, — почав виправдовуватися тато. – Та хіба я винен, що всі машини зайняті?
— Винен, не винен, а я їду на екскурсію. Вірніше, ми з Кірою їдемо на екскурсію. Дитина нічого крім готелю не бачив.
Кіра, яка їла булочку, навіть перестала жувати з переляку. Раптом мама і правда візьме її з собою. Кірі такий поворот подій припав не до душі. Вона з благанням поглянула на тата.
— А може вона теж хоче побути біля моря, — заперечив тато.
Кіра затамувала подих і подивилася на маму: як вона відреагує.
— Знаю я, чого вона хоче. Я на екскурсію, а вона з моря не буде вилазити. Захворіє ще.
Маму не проведеш. Саме такий варіант дуже жваво малювався в голові у Кіри.
— Я за нею послежу. Буде купатися за десять хвилин, а потім грітися на сонці, — відповів тато. Видно, йому теж не дуже хотілось залишатися самому на корисному морському повітрі.
— Последишь, як же! – пирхнула мама, і Кіра приготувалася до найгіршого.
* * * * *
Через годину мама вже їхала в автобусі з кондиціонером до якихось старовинних руїн, тато дрімав під парасолькою від сонця, а Кіра хлюпотіла на мілководді. Такою була умова, завдяки якому мама поступилася Кіру татові. І хоча Кіра відмінно знала, що можна сплавати і подалі, але маму обманювати не хотілося. Кіра була дуже чесної дівчинкою, навіть у дрібницях.
Вона заходила у воду, потім грілася на сонечку, потім знову купалася. А тато дрімав, прокидався для того, щоб охолодитися в море, і знову лягав подрімати.
— Видно, тато дійсно сильно втомився за рік, — подумала Кіра. – Стільки спати може тільки дуже втомлена людина.
Але тут тато потягнувся, відкрив очі і здивовано подивився на дочку.
— Ти чого не купаєшся?
— Я вже раз десять купалася. А тепер набридло. Тут і риб майже зовсім немає. Пам’ятаєш, на Чорному морі ми з тобою збирали рапанів?
— Збирали, — погодився тато. – Там добре.
— І море краще. У мене очі щипає, якщо в них потрапляє вода.
— Це тому, що Чорне море не сильно солоне. В ньому можна плавати з відкритими очима. А тут море сьогодення, тут очі відкривати не можна, їх починає.
— Яке справжнє, — сказала Кіра. – Навіть медуз немає. У Чорному морі медузи плавають, воно справжнє. А тут немає.
Папа повернувся до Кірі і з цікавістю глянув на неї.
— А ти хіба не знаєш, що медузи дуже небезпечні для людей? Мені здавалося, що я тобі казав.
Кіра заплескала віями і здивовано запитала:
— Медузи? Вони ж як холодець. Що у них може бути небезпечного?
— Ну, хоча б те, що медузи – це отруйні хижаки. Уяви, що це гадюка, яка повзає в море. Якщо її не чіпати, то біди не буде. Але якщо вона вкусить, тоді буде дуже боляче.
— У медуз, — продовжував папа, — є т. н. жалкі залози, які містять отруту. Коли медуза ловить здобич, вона стосується її цими залозами і впорскує в тіло отрута. А отрута цей – нервово-паралітичний. Тобто він паралізує нервову систему жертви. Та не може рухатися, і медузи залишається лише перетравити здобич.
Кіра здригнулася від огиди. З гадюками вона була дуже добре знайома, головне було триматися від них подалі. Але медузи? Вона ж чіпала їх під час поїздки на Чорне море, і її ніхто не кусав.
— Не кусав, а не вприскував отрута, — поправив тато. – Якщо медуза торкнеться людини, або людина медузу, то вона може випустити отрута на його шкіру. А може і не випустити. Але в будь-якому випадку, не варто ризикувати. Якщо медуза торкнеться шкіри жалкими залозами, то буде хімічний опік. У кращому випадку, хімічне подразнення, тобто таке роздратування, яке викликане реакцією на хімічну речовину. І майже завжди гарантовано з’являється загальне нездужання, слабкість.
— Але я на Чорному морі чіпала медуз, — злякано сказала Кіра. – Може, вони мене кусали, вірніше, обпалювали, а я не знала?
— Ну, по-перше, на Чорному морі медузи рідко кусаються (Не кусаються, — подумала Кіра, — сам же говорив), так і вони не дуже небезпечні там. Від них опіки бувають слабкі. А ось в Європі медузи небезпечніше. Опіки сильні і часті алергічні реакції. А найбільш небезпечні медузи – навколо Австралії живуть. Від цих опіків запросто можна померти.
— Але туди ми не поїдемо, — додав папа. – Найближчим часом – точно.
— Чому? – запитала Кіра.
— Летіти далеко, — загадково сказав тато.
— А що робити, якщо вжалила медуза? – знову запитала Кіра.
— Не вжалила, а обпекла, — знову поправив тато, а Кіра трохи розсердилась: Ну, яка різниця?
— При опіку від медузи потрібно терміново вилазити з води. Правда, медуза може і на березі обпалити, якщо торкнутися. Але в будь-якому випадку, потрібно відразу вилазити на берег.
— Чому?
— Тому що, при дотику медузи людина може не тільки одержати опік, але й випробувати сильний біль. Отрута медузи у нервово-паралітичний, тому можливі перебої в роботі серця і дихання. Можуть бути навіть спазми гортані. В такому стані не можна знаходиться у воді.
— А що потім?- продовжувала з’ясовувати Кіра. Їй чомусь стало дуже важливим знати, як потрібно було вести себе тоді, коли вона чіпала медуз. Адже і її могли вжалити.
— Найголовніше і необхідне – прибрати залишки жалких залоз з шкіри. Їх може бути навіть і не видно, але потрібно ретельно промити місце опіку і нейтралізувати дію отрути. Можна промити морською солоною водою — це самий простий і дієвий. Підійдуть і просто солона вода, і нашатирний спирт, і будь-який алкогольний напій, і оцет. А якщо нічого цього немає, то, ти тільки не смійся, можна навіть пописати на опік.
Кіра все ж пирснула від сміху.
— Щоб ти знала, в сечі багато аміаку, а це майже той же нашатирний спирт, — розсердився тато. – Тоді взагалі нічого не буду тобі розповідати. Я думав, ти вже доросла дівчинка, а ти смієшся.
— Вибач, — сказала Кіра. – Я не знала про аміак. Що таке аміак?
— Не важливо, — сказав папа, — головне, що допомагає. І ще запам’ятай: не можна використовувати прісну воду і не можна терти місце опіку. У цьому випадку опік тільки посилиться.
— Повторювати такі промивання, — продовжив папа, — потрібно періодично, раз на 1-2 години, поки не зникне біль. Можна прикладати до місця опіку лід. А після того, як дія отрути буде нейтралізовано, можна переходити до лікування.
— А до цього хіба було не лікування? – здивувалася Кіра.
— До цього була перша невідкладна допомога. А тепер потрібно допомогти організму відновитися. Побільше пити рідини. І, до речі, можна і навіть потрібно побільше купатися. Не запливати далеко, але знаходиться у морській солоній воді. Це допоможе прискорити відновлення.
— Якщо місце опіку заподіює біль, можна приймати болезаспокійливі препарати. А запалення і свербіж знімають різними спеціальними антигістамінними препаратами. Можна мазати місце опіку гелем або кремом з гідрокортизоном (він дуже добре справляється з алергічними реакціями) або навіть кремами від укусів комарів. А місце опіку найкраще зав’язати бинтом, щоб не потрапляло сонячне світло. Інакше буде пухир.
— Як від борщівника? – запитала Кіра. Ще свіжим був спогад про те, як у неї на руці здувся пухир від опіків борщівником.
— До речі, так, — погодився тато. – Дуже схоже. Молодець, що згадала.
— Загалом, — підвела підсумок Кіра, — не так вже й страшно, якщо в Австралію не літати.
— Не зовсім так, — заперечив тато. – Буває, що після опіку медузи у людини наростає головний біль, починається нудота, потім блювота. Виникають проблеми з диханням, судоми, перебої в роботі серця. У цьому випадку потрібно терміново викликати медичну допомогу. Все це дуже серйозно.
— Хлопці, — почули вони. Це мама повернулася.
— Так і просиділи весь день на пляжі? Кіра, мабуть, з води не вилазила?
— Ми про медуз говорили, — відразу ж перевела розмову в безпечне русло Кіра.
— А що медузи? – запитала мама. – Холодець з сіллю.
— Зовсім ні, — заперечила Кіра, і почала розповідати мамі все, що зовсім нещодавно почула від тата. І так вона захопилася розповіддю, що навіть і не помітила, як мама підморгнула татові, а той приклав палець до губ: Нехай говорить, краще запам’ятає.
